Синдром сухого ока (ССО), або ксероз рогівки та кон'юнктиви, являє собою комплексне захворювання, яке поширене в усьому світі. Синдром сухого ока є однією з основних проблем сучасної офтальмологічної патології. Згідно з даними вітчизняних досліджень, на це захворювання страждає до 12 % пацієнтів офтальмологічного профілю віком до 40 років і понад 67 % пацієнтів старше 50 років. Поняття «синдром сухого ока» визначається як комплекс ознак ураження епітелію рогівки та кон'юнктиви внаслідок зниження кількості та/або якості слізної рідини. Слізна рідина формує на поверхні ока слізну плівку, яка виконує низку важливих функцій, зокрема трофічну, захисну та оптичну. Таким чином, порушення складу або продукції слізної плівки може призвести до досить серйозних ушкоджень переднього відрізка ока.

Синдром сухого ока починається типовим симптомом — відчуттям стороннього тіла в кон'юнктивальній порожнині, яке поєднується з сильною сльозотечею, що надалі змінюється відчуттям сухості. Характерні скарги на печіння та різь в оці, особливо при впливі вітру, диму, кондиціонованого повітря та інших подібних подразників, при використанні тепловентиляторів. Крім того, синдром сухого ока має суб'єктивні ознаки: світлобоязнь, погіршення зорової працездатності надвечір, коливання гостроти зору протягом дня.

Лікування синдрому сухого ока визначається залежно від тяжкості захворювання. При легкому ступені стартовою «симптоматичною» терапією є застосування препаратів замінників сльози, які захищають епітелій рогівки ока від висихання та створюють тимчасовий полегшувальний ефект (змащування та зволоження поверхні ока).

Якщо лікування синдрому сухого ока замінниками сльози було неефективним, використовують мазі або гелі. Також рекомендована протизапальна терапія Рестасисом (циклоспорин А 0,05 % очна емульсія).